В’юн і щука

Колись щука застукала в’юна у тім куточку, що не було куди йому втікати. Ото він бачить це горе та й каже:

- Чи ви, паніматко, сповідались? Вона каже:

- Ні.

Тоді він каже їй:

- Ідіть же, я вас висповідаю, а тоді мене і з’їсте.

Вона його питає:

- А де ж ти мене висповідаєш?

Він каже:

- Тут і церковця є.

Ото вона послухала його та й ідуть удвох до тої церковці. Він її привів до ятеря та й каже:

- Ідіть за мною.

Вона улізла в ятір та вже й не вилізе, в’юнові ж сімнадцятеро дверей у тім ятері, то він зараз і виліз, тоді бігає кругом ятеря та й каже їй:

- Сиди, святоша, поки прийде рибалка-міхоноша.

Повернутися до змісту: Українські байки