Помста кримського хана
* * * * * * *
Адріан Кащенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове. \
\ Військо Запорозьке під час Великої Руїни (1648-1680 роки)
* * * * * * *
Після з'єднання України з Московським царством, яке вже почало називатися Російським і стало далеко могутнішим, ніж до того, ця зміна дуже стурбувала як Польщу, так і Крим і навіть турецького султана. Всі троє склали поміж себе спілку й, зібравши війська, рушили відплатити Хмельницькому за зраду. Спалахнула тяжка довголітня боротьба не зміцнілої ще української держави з віковічними ворогами: поляками, татарами й турками.
Наприкінці 1654 й на початку 1655 років Україну плюндрували великі татарські орди. Безліч сіл, містечок і міст були спалені, а татари забрали в неволю більш як 200 000 українців. Поляки, допомагаючи орді, й собі захоплювали неозброєних людей та міняли їх на шаблі, сагайдаки й стріли.
Весь той час Військо Запорозьке перебувало на боці Хмельницького, б'ючись із поляками та винищуючи татар, але сили були нерівні, й тяжко доводилося Україні й Запорожжю, й гинули в тій боротьбі один по одному славні лицарі за визволення рідного краю. Тоді ж наклав головою й оспіваний у народних думах Морозенко, та чимало й товариства полягло в тих боях.
Ой, Морозе, Морозенку! Ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна, як те горде військо,
Заплакала Морозиха, ідучи на місто.
«Не плач, не плач, Морозихо, об сиру землю не бийся,
Іди з нами, козаками, меду-вина напийся!»
«Ой, щось мені, миле браття, мед-вино не п'ється –
Ой, десь мій син, Морозенко, з ворогами б'ється!»
«Нехай б'ється-рубається, він у тому кохається».
Із-за гори, з-за крутої горде військо виступає,
Посамперед Морозенко сивим конем виграває.
А в нашого Морозенка червоная стрічка:
Де поїде Морозенко – кривавая річка.
Ой, виїхав Морозенко за Келебердою,
Ой, зустрівся Морозенко з вражою ордою.
Ой, б'ється він три дні, три дні – три години,
Ой, лежить трупу, лежить орди на чотири милі.
Ой, став же Морозенко та в полі гуляти,
Стали його турки й ляхи обступати.
Морозенко, козаченько, як мак, розпускався,
Морозенко, козаченько, в неволю попався.
Ой, чия то корогвиця на ратищі в'ється?
Ой, того то Морозенка, що з ордою б'ється.
Ой, чия то корогвиця, що ратище ізломила?
Ой, того то Морозенка, що орда зловила!
Ой, повели Морозенка на Савур-могилу:
«Дивись, дивись, Морозенку, на свою Вкраїну!»
Посадили Морозенка на тесовім стільці,
Зняли, зняли з Морозенка з чересів червінці,
Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка червону сорочку.
Посадили Морозенка на біле ряденце
Да виймали з Морозенка кривавеє серце.
* * * * * * *
Адріан Кащенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове. \
\ Військо Запорозьке під час Великої Руїни (1648-1680 роки)
* * * * * * *
Читайте також - Ой, Січ - мати
[ нагору ]