Сила сіркової руки
Як помирав кошовий Сірко, то казав запорожцям:
— Хто з вас, хлопці, мою могилу поливатиме водою до схід сонця, той буде знати стільки, як і я... А як буде велика потуга на білого царя, то нехай хоч руку мою одкопають та понесуть вперед війська: неприятель сам себе порубає!
У дванадцятому році (1812) француз завоював Москву. Стільки наше військо не палило з гармат — нічого не помогло. Тоді один чорноморець і каже:
— Стійте, братця! Не буде діла, поки не достанемо руки" Сірка!
Поїхали в Капулівку, одкопали руку і гайда назад. Як оббігли кругом Москви з тієї рукою, так французьке військо і сунуло звідти. Тоді французи так скоро тікали, що й черевики погубили...
Турки і ляхи дуже боялись Сірка і звали його шайтаном (чортом).
Кажуть, багато було охочих поливати могилу Сірка, щоб знати стільки, скільки знав він, та нічого не помогло: треба було воду носити ротом з річки, а річка не так близько, щоб до третіх півнів полити таку могилу, як у нього.
Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Славні лицарі. [ нагору ]