Казково-фантастичні мотиви. Коляда
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
Колядки з казково-фантастичними мотивами теж мають деяку схожість із билинами. В цій групі колядок, поруч з християнськими апокрифічними елементами, помітний відгомін і передхристиянських вірувань та мітичних образів. Сюди належить зокрема такий мотив: сонце, місяць і дощ у гостях у господаря вихваляються своєю силою:
Спасибі тобі, пане господарю.
Що звелів нам колядувати,
Вимітай двори, застеляй столи,
Буде до тебе три гості разом, усі за разом:
Перший гість — ясне сонце,
Другий гість — ясен місяць,
А третій гість та дрібний дощик.
Як похвалиться ясне сонце:
«Як я ізійду рано я неділю, то зрадується
Увесь мир хрищений та ще й народжений».
Як похвалиться ясен місяць:
«Як я ізійду рано звечора, то зрадується
Риба-щука в морі, а козак в дорозі».
Як похвалиться дрібний дощик:
«Як я упаду тричі на мая, то зраджується
Жито, пшениця, усяка пашниця».1
Подібну колядку знаходимо і в збірнику В. Гнатюка:
«Ой, я вас прошу, три товариші,
Ой, я вас прошу, на що ми Біг дав,
Ой, я вас прошу, їжте та пийте!»
Вихвалює ся перший товариш,
Перший товариш — ясний місячик:
«Ой, як я зійду звечора пізно,
Ой, я освічу гори-долини,
Гори-долини господаренька!»
Вихвалює ся другий товариш,
Другий товариш — світлоє сонце.
«Як же я зійду в неділю рано,
Я обігрію гори-долини,
Гори-долини, темні лісове,
Темні лісове, чистоє поле».
Вихвалює ся третій товариш,
Третій товариш — сам Біг небесний:
«Як же я спущу дрібного дожджу,
Зрадує ми ся весь мирний світок...»
(Гн. 172)
Колядковий герой (звичайно, це буває парубок) називає місяць своїм батьком, зірницю — матір’ю, а сонце — братом:
В мене батенько ясен місяченько.
В мене матінка ясна зіронька,
В мене братенько ясне сонечко…2
Крім того, в цій групі колядок вже помітний вплив християнських елементів на пережитки поганського світогляду. Внаслідок цього впливу мітичні образи заміняються християнськими святими.
В одній з колядок цього типу святі трубачі голосом своїх труб викликають зміни в природі:
В святого Дмитра труба із срібла,
В святого Юра труба із тура.
А як затрубив ще й святий Дмитро,
То й покрив зимков всі гори біло.
Святий Юрій як се затрубив,
Всю кригу розбив, дерева розцвив...3
До цієї ж групи належать також такі колядки, в яких оспівується герой, що наміряється стріляти на змія, сокола чи оленя, але не вбиває своєї жертви, бо вона випрошується у нього, обіцяючи багаті дарунки або поміч при сватанні дівчини. Одну з кращих колядок цього типу записав Іван Франко у селі Нагуєвичі коло Дрогобича. Ось вона:
Стоїть яворець тонкий, високий, —
Гей, дай Боже!
Тонкий, високий, в корінь глибокий.
Л в коріненьку чорні купоньки,
А в середині ярі пчівоньки,4
Л на вершечку сив соколенько.
Сив соколенько гнізденце си в’є,
Гніздеце си в’є, біл5 камінь бере,
Біл камінь бере, все на спід кладе,
В серединоньку цвіт-калиноньку,
Вершок виводить сріблом-золотом.
Попід яворець здавну стеженька;
Наїхав нею ґречний панонько,
Ґречний панонько, чом Іванонько.
Під ним коничок темносивенький,
Темносивенький, барзо буйненький,
На тім конику ґречний панонько,
Ґречний панонько, чом Іванонько.
На нім сукенки кармазинові,
На нім чобітки сафіянові,
На тих чобітках срібні підківки.
На нім шапочка маґеровая,
А за плечима тугий лученько,
Тугий лученько, дрібні стрілоньки.
Ой, верг він оком на зелен явір,
Тай издурів він сива сокола.
Взяв добувати дрібні стрілоньки,
Взяв наміряти з туга лученька:
Ци під горленько, ци під крилонько?
Сив соколонько рік му словенько:
«Ой, пане, пане, не стріляй мене.
Не стріляй мене, не рубай мене!
Стану я тобі а в вислуженці,
А в вислуженій, а в вигодонці:
Як ти поїдеш за тихий Дунай,
За тихий Дунай по ґречну панну —
Твоїм боярам броди покажу,
Броди покажу, мости поставлю;
Твою панночку сам перенесу,
Сам перенесу, вінка не зроню;
Тебе самого — на золотий міст,
На золотий міст, на срібну лавку.
За тим словеньком будь же ми здоров,
Будь же ми здоров, ґречний паноньку,
Ґречний паноньку, чом Іваноньку!
Дай же ти6 Боже, а в поли7 полон.
А в поли полон із усіх сторон,
Дрібні снопоньки, густі копоньки,
В оборі плідно, дома західно8,
Дома західно та і радісно!9
Іноді в таких колядках оспівується чудодійна будова золотого терема на рогах в оленя, або будування церкви з допомогою коня:
Рано в неділю кури запіли,
А хто раньше встав, три свічки всукав:
При першій свічці личко вмивав,
При другій свічці коника сідлав,
При третій свічці з двору виїжджав,
А був же того ґречний молодець,
Ґречний молодець на ім’я пан Дмитро
Хвалився конем перед королем:
Нема в короля такого коня —
Золота грива всю землю вкрила,
Срібні копита камінь лупають,
Камінь лупають, церкву складають,
З трьома верхами, з трьома хрестами:
На першім хресті — сонечко в весні,
На другім хресті — місяць у креслі,
На третім хресті — зоря із моря,
Зоря із моря, два три, престола,
На тих престолах — Матка Христова,
Книжку читає, Христа благає
За вітця, матку, та всю челядку,
За челядочку, за худобочку.10
Наскільки в колядках цієї групи грає ролю символіка поетичних образів, — пише Філярет Колесса11, — чи глухий відгомін із давніх мітологічних зображень, — це питання, вирішення якого тим трудніше, що на слов’янському ґрунті наступило поплутання християнських та апокрифічних елементів із пережитками передхристиянського світогляду, наслідком якого було й переношення мітологічних зображень на християнських святих (Юрія, Миколу, Василія, Іллю) і творення нової, християнізованої мітології».
- - - - - - -
1 Записано від Марії Кудлань у селі Вороновиці на Вінничині, жінки понад п’ятдесят років.
2 М. Грушевський, «Іст. укр. літератури». Том І. Київ-Львів, 1923. Стор. 206.
3 Ф. Колесса. Львів. 1938. Стор. 168.
4 Бджілоньки.
5 Білий.
6 Тобі.
7 В полі.
8 Щоб було коло чого заходитися.
9 Філярет Колесса, «Українська усна словесність». Львів, 1938. Стор. 182-184.
10 «Русскія народныя пђсни въ Буковинђ», Я. Ф. Головацкий. Часть ІІІ. Москва, 1876. Стор. 546.
11 Ф. Колесса. «Укр. усна слов.», Львів 1938. Стор. 46.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.
[ нагору ]