Олекса Воропай (Олексій Іванович Воропай)
Воропай Олексій Іванович (9 листопада 1913, Одеса — 20 липня 1989) — український біолог, етнограф і письменник, фольклорист в еміграції.
Біографія (згідно Вікіпедії)
Народ. 9 листопада 1913 р. у м. Одеса. Студіював агрономію в Уманському сільськогосподарському інституті, проте був виключений із цього закладу. Закінчив Московську аграрну академію (1938). У 1940-1941 рр. навчався на філологічному факультеті Одеського університету. З 1944 р. в еміграції, спочатку перебував у Аусбурзі. Працював у бібліотеці Британського музею (Лондон). В 1957 році здобув звання доктора Слов’янської Етнології. В 1961 році захистив дисертацію на звання доктора природничих наук. Помер 1999 р. у Лондоні.
Біографія (згідно www.ukrcenter.com)
Олекса
Воропай добре відомий в Україні як автор “Звичаїв нашого народу”,
однaк серед його творчого доробку є книжки, майже не відомі сучасному українському
читачеві. Середних “Вогні в церкві”, “Українські народні лeгенди”, “Ясир”, “Українські
народні загадки”, “В дорозі на Захід”, “Пригоди Марка Чубатого”. Більшість цих
книжок в Україні ніколи не друкувалась. 1953 року О. Воропай видав у Лондоні
невелику, трохи більше 40 сторінок, книжку “В дев’ятім крузі” — одне з перших
у світі документальних свідчень про Голодомор 1932/1933 рр. Завдяки перевиданню
1954 року англійською мовою, робота стала широко відомою. Так, Роберт Конквест
у праці “Терор голодом” 37 разів посилався на книжку Воропая.
Відомо, що Олекса Воропай народився в Одесі 9 листопада 1913 року. Дитинство минуло в селі на Херсонщині. Батько хлопчика походив з аристократичного роду. 1919 року був змушений емігрувати, залишивши родину в скрутному становищі. Закінчивши сільськогосподарський технікум, Олекса Воропай працював агрономом на Вінниччині, де його і застав Великий Голод. Спогади про ті часи Олекса проніс крізь усе життя і вже на чужині описав, що бачив. Голодомор став болем його серця ще й тому, що 1933го року померла мати Олекси.
Епіграфом до книжки Воропай взяв вірш Юрія Клена “Терцини”:
Вважай на магію страшних чисел.
Ось пекло, це землі частина шоста,
А край зелених верб і пишних зел,
Що скрізь його покрила вже короста,
—Останній в пеклі круг, дев’ятий круг.
1944 року Олекса Воропай з Одеси через Поділля, Галичину, Польщу виїхав до Німеччини. Почались роки поневірянь у таборах переміщених осіб (ці часи Воропай детально описав у книжці “В дорозі на Захід”). 1948 року родина Воропая переїхала до Англії. 1961го в Мюнхені О. Воропай захистив докторську дисертацію.
У 60-70 роки праці з етнології принесли йому визнання не лише в середовищі української еміграції, а й у науковому світі Європи, його роботи друкували у США, Канаді, Франції, Німеччині, Англії. Помер Олекса Воропай 1989, а за два роки в Україні побачила світ його головна праця “Звичаї нашого народу”. Час повернення більшості праць Олекси Воропая ще не настав, але Одеська “Просвіта” зробила крок на цьому шляху.
Був членом таких наукових організацій:
- Інституту Біологів Великої Британії;
- Ботанічного Товариства Великої Британії;
- Королівського Інституту Антропологів (і Етнографів) Великої Британії;
- Доцент Катедри Етнографії Українського Вільного Університету;
- Керівник секції Етнографії Української Вільної Академії Наук (УВАН) в Мюнхені.
Головніші друковані праці
З української етнографії:
- «Ясир» — народня творчість в німецькій неволі. 1947. Друге доповнене видання. Лондон, 1966.
- Українські народні приповідки. Лондон, 1952.
- Українські народні загадки. Лондон, 1955.
- Звичаї нашого народу. Том І. Мюнхен, 1958.
- Звичаї нашого народу. Том II. Мюнхен, 1966.
- Етноґрафія — наука про націю. «Визвольний Шлях», Лондон, 1963.
З природознавства:
- Цілюще зілля. «Визвольний Шлях», Лондон 1963-64.
- Процеси видотворення в концепції Д. Т. Лисенка. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965.
- Генетика і мічуринський напрямок в біології. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965.
Повісті і спогади:
- „В дорозі на Захід: шоденник утікача” (1970),
- В дев’ятім крузі. Спогади про 1933 рік. Лондон, 1953.
- Пригоди Марка Чубатого. Лондон, 1954.
- The Ninth Circle. London, 1954.
Джерела - Вікіпедія, www.ukrcenter.com
[ нагору ]